Новини

17листопада

Нам - 42! Як це було?!

18-19 листопада об 11:00 ветерани рівненської сцени театру ляльок запрошують на прем’єру "Пливе човен казок повен"

У листопаді 2017 року театру виповнюється 42 роки.
Історія вимірюється не лише хронологією дат, ювілеїв, нагород та відзнак, а насамперед - особистостями. Прикладом багаторічного вірного служіння Рівненському театрові ляльок є творчі біографії ветеранів рівненської сцени: провідного майстра сцени Тетяни Єршової, заслужених артисток України Алли Черухи та Франчески Барабаш, які грають у цій прем'єрній постановці. Тож цього тижня ми розповімо їхні спогади про першу зустріч з театром.

- Я хотіла бути лікарем. Але в той час вступити до медичного було просто нереально. Моя старша сестра з подругою вмовили мене подати документи до Рівненського інституту культури, але я не подолала конкурс. У той час у філармонію була потрібна дівчина в лялькову групу (саме тоді створювався театр ляльок) і я пішла на прослуховування. Я прочитала байку, уривок. Мене попросили заспівати. І от я, чи то з переляку, чи від хвилювання, на увесь голос як затягла пісню з улюбленого кінофільму “Я шагаю по Москве”, та так, що аж усі працівники позбігалися. Станцювала якийсь український танок, потім виконала завдання на ритміку. Мене взяли в трупу з іспитовим терміном. Це було 22 листопада 1975 року, - говорить Тетяна Єршова.

Дуже швидко талановита юна актриса довела, що недаремно прийшла до театру. Нині, озираючись на свій багаторічний творчий шлях, Тетяна Єршова сповнена сил і надалі служити улюбленій справі. Чималий життєвий і професійний досвід не стали тягарем, а лише додали наснаги.

У Заслуженої артистки України Франчески Барабаш у трудовій книжці лише один запис: “Рівненський театр ляльок”.

"Театр ляльок - моє покликання, - каже актриса, - й іншого мені не треба. З вибором професії у мене проблем не було, бо закінчила Дніпропетровське театральне училище за фахом "актор театру ляльок". У Рівне потрапила за направленням. Зарахували до трупи театру першого квітня 1978 року.
Я обожнюю театр, якому віддала 39 років свого життя і вважаю театр своєю долею. Обожнюю співати, читати поезію, особливо Ліни Костенко. А ще люблю плести з ниток - це такий своєрідний релакс, який заспокоює, відволікає від повсякденних турбот.

Франческа Барабаш - актриса широкого творчого діапазону. Природа не поскупилася і дала їй гарні акторські дані, тонке відчуття залу, а прекрасне володіння лялькою - плід невтомної праці й відчуття відповідальності за те, що робить.

Заслужена артистка України, актриса яскравої творчої індивідуальності Алла Черуха віддала театрові 42 роки свого життя. Її, 19-річну дівчину, після закінчення Дубенського культосвітнього училища, у березні 1976 року, прийняли до новоствореного театру ляльок у Рівному.

- Я одразу фанатично закохалася в цей театр. І режисери мене брали, бо я піддавалася “ліпленню”. Мені не треба було ні вихідних, ні відпочинку - тільки працювати, працювати, працювати… Мені здається, що тільки така любов до театру, як моя, може перемогти все.

Кожен образ, створений актрисою - маленька доля, прожита на сцені, пропущена через себе і розказана через пластику ляльки. Актриса не втомлюється відкривати нові й нові можливості ляльки і доносити результат глядачеві. Алла Черуха запевняє, що, попри мудрість літ, не квапиться залишати сцену, бо ще не награлася