Моя театральна історія розпочалася ще в першому класі. Із самого дитинства жоден шкільний чи міський конкурс і фестиваль не проходив повз мою увагу. Опиняючись на сцені — у різних ролях, читаючи вірші, співаючи пісні чи беручи участь в інсценізаціях — я завжди прагнув якнайкраще підготуватись і гідно виконати свою роль. А почувши оплески глядачів, щоразу хотілося ще — гучніших, щиріших, тепліших. Вперше на сцену нашого театру я вийшов у п’ятому класі, 15 років тому. Тоді, на конкурсі читців, я здобув свій перший мобільний телефон. Ця подія стала визначальною — саме тоді в мені остаточно сформувалося прагнення до сцени. Сцени, де завдяки софітам, що відгороджують тебе від залу, залишаєшся сам на сам зі своїми емоціями… і просто отримуєш задоволення. Згодом були нові сцени, моя дорога театральна лабораторія «ВідСутність», з якої й почався мій професійний шлях. Вистави, подорожі в різні міста та країни, куди мене привів саме театр, — усе це залишило в мені глибоке відчуття: театр — це щось особливе, близьке до серця. Це те, що хочеться зберегти у найпотаємніших куточках душі, але водночас трохи відкрити глядачеві — дати піддивитися, що там ховається. Саме це я сьогодні і відкриваю на сцені нашого Рівненського театру ляльок. Тож приходьте — підгляньте! Бо в закутках моєї творчої душі живе дитинство, сміх, радість, кохання... І ще багато яскравого та цікавого!